Спогади про Michel Hardelay (2b) та Луї Колібефа
Ніч і світанок 6 червня на автовокзалі в Colibeufs
ДЛЯ ПАМ’ЯТІ ці спогади розділені на кілька розділів, класифікованих у хронологічному порядку:
Вірвіль під окупацією (0) Напередодні та перед 6 червня (1) Ніч з 5 на 6 червня і світанок 6 червня (2) У той же час на автовокзалі Vierville, у Colibeufs (2bis) Ранок 6 червня, з 6 ранку до 12 години дня (3) Вдень і ввечері 6 червня (4) Ранок 7 червня (5) На автостанції 7 червня, на Colibeufs (5b) Вдень і ввечері 7 червня з обстрілом перехрестя (6) 8 червня в місті Вірвіль з капітаном Гардінером (з цивільних справ) (7) 8 червня в Than Manor і Vaumicel (8) 8 червня у Ваквілі (9) 9 червня та наступні дні (10)
(Ніч і світанок 6 червня)
«На автостанції було шестеро осіб: одна сім’я та четверо їхніх дітей, причому дві дівчини були молодші за своїх братів. Старша донька була одружена з рибалкою з Грандкампа, а старший син, якого вимагав STO, десь у Німеччині.
Їм довелося ночувати в 4 кімнатах цієї станції, як і на всіх малих станціях у селах, через які проходить вузька лінія між Ле Моле-Літрі та Ізіньї-сюр-Мер. Крім того, був навіс для розміщення мандрівників і, лише в частині споруди, підвал, тоді як цього приміщення не було в усіх спорудах села. Сім'я відгодовувала свиню на вулиці в загоні поруч із Томовою цинковою нішою, собакою.
(Невеликий потяг припинив курсувати приблизно в 1931 році, і незабаром після цього рейки були зняті. Його замінив автобус, який відправлявся з Байє, і який через обмеження на паливо та рух транспорту став щотижневим).
Батько, отець Луї, поєднував усі общинні функції, окрім функції фоссера. Насправді він був і кантонером, і польовим охоронцем, і цивільним синором. Ця функція викликала у нього кілька місяців тому неприємний сюрприз: коли він намагався зупинити поколювання великого дзвона, його мотузка, яку носили в місці його проходження в кулісо окулуса, піддалася, коли він був на відстані 1 метра від землі, і під час падіння зламав кістки обох щиколоток. На кілька тижнів його замінила дружина.
Його дружина, «мама Жанна», відповідала за запис посилок, забезпечувала квитками нечисленних мандрівників, а також у години, вільні від дрібних робіт. Дуже хороший кухар (вона була довоєнним кухарем у Château de Vierville у Les Hausermann), відома своїми соусами, її часто просили на весільні страви, хрещення та причастя».
Луї Колібеф
«Саме цієї ночі з 5 на 6 червня вона взяла залишки попередніх трьох страв, щоб подати останню серію на фермі у Вірвілі, і після очищення та прибирання своїх каструль та іншого посуду, а потім коротко перекусивши, вона залишила цю ферму приблизно о 3:00/2.
Шум різноманітних розмов і пісень не дозволив йому почути різні вибухи ночі, але з моменту, коли вона вийшла, у неї було дивне враження: щось було ненормальне і відрізнялося від інших ночей. Їй було важко проаналізувати цю зміну, і зрештою вона виявила, що це шум. Раніше вона чула характерний шум союзницької авіації і глухий гуркіт бомбардувань, але тієї ночі пролунав тривалий стукіт, принесений морським бризом.
(не було морського бризу, але був західний вітер силою 3, шум кораблів поширювався в основному водою і мав бути дуже особливим)
Коли вона приїхала на вокзал і замість того, щоб лягти спати, вона розбудила чоловіка і розповіла йому про свої страхи. Цей встав, одягнувся і вийшов. Він також почув і відразу сказав: «Це кораблі, і їх багато». — Але вони прямують до нас? Він волів розбудити своїх дітей і наказав їм одягнути, а потім покласти в їхні маленькі валізи найнеобхідніше.
За цей час день поступово піднімався. Він вийшов і в ешелон долини, дивлячись на море, або малий міг побачити, величний, броненосець марширував у той час у супроводі двох інших військових будівель.
Отець Луїс почав рити неглибоку траншею біля станції. Там він навчав свою родину. Ледве встановили, що снаряд влучив у фронтон світлового вікна замку (він не був відреставрований і залишився засліпленим, розрізаним дахом). Другий снаряд влучив у ціль: дзвін старої каплиці. Вони отримали шматки каміння в своїх окопах і вирішили сховатися у своєму підвалі, залишивши собак і свиней надворі.
(6 червня в день)
Жанна почула дзвони, коли вони впали разом зі стрілою дзвіниці (насправді дзвіницю збили приблизно о 14:15) і сказала чоловікові: «Тобі ще довго не доведеться дзвонити в Ангел Господній і, мабуть, у ті, що прийдуть». У той момент вона не знала, що залишиться зі своїми дочками в підвалі 36 годин, у тому числі майже 8 годин без Луї (див. далі 7 червня у Вірвілі), що вона побачить працівників компанії Тодта (з їхньої квартири в замку, лише тих, хто не був німцем), які хотіли приєднатися до союзників, а потім увечері американських солдатів з деякими бронетранспортерами».