Повоєнні роки

Архівний № 91
один із 3 величезних кратерів, персонаж на дні отвору дає уявлення про його розмір Вид на церкву Анньєр Подяка Мер, Муніципальна рада та — Фонд Yves Cordelle, орієнтир 91.

Вибух на складі боєприпасів в Аньєрі в жовтні 1945 року

Один із трьох величезних кратерів (фігура людини на дні дає уявлення про його розміри); вид на церкву в Аньєрі. Подяки: мер, муніципальна рада та...Переглянути зображення у фототеці
Один із трьох величезних кратерів; людина на дні ями дає уявлення про її розміри.
Один із трьох величезних кратерів (фігура людини на дні дає уявлення про його розміри); вид на церкву в Аньєрі. Подяки: мер, муніципальна рада та...Переглянути зображення у фототеці

Вид на церкву в АньєріПереглянути зображення у фототеці
Вид на церкву в Аньєрі

Подяки. Мер, муніципальна рада та жителі Аньєр-ан-Бессен висловлюють щиру вдячність за допомогу та співчуття, отримані від французької влади та союзників у зв’язку з трагічною подією, що сталася в їхній комуні; вони також дякують усім жителям навколишніх районів, які надали будь-яку допомогу. Особлива подяка організації «Entr'Aide».

Один із трьох величезних кратерів (фігура людини на дні дає уявлення про його розміри); вид на церкву в Аньєрі. Подяки: мер, муніципальна рада та...Переглянути зображення у фототеці
Замок Аньєр, що належав пану де Брюнвілю, меру комуни

Мер Аньєр-ан-Бессен від імені всіх жителів комуни висловлює подяку родинам Бюрнель і Сюрбен, які проявили щедрість, вирішивши передати постраждалим кошти, зібрані під час весілля 25 жовтня в мерії Сен-П’єр-дю-Мон.

(див. «Відродження Бессену» (The Renaissance of Bessin) від суботи, 27 жовтня 1945 року)

Село Аньєр (Asnières)
знищено внаслідок вибуху складу боєприпасів
41 загиблий
4 цивільних, 7 американців і 30 німців

У четвер, близько 14:30, потужний вибух сколихнув увесь регіон. Детонація складу вибухових речовин вщент зруйнувала село Аньєр-ан-Бессен (Asnières-en-Bessin), а сусідні комуни Лув'єр (Louvières) і В'єрвіль (Vierville) сильно постраждали від вибухової хвилі.
На відстані близько 500 м німецькі полонені завантажували шість американських вантажівок, якими керували темношкірі водії
З невідомої причини склад злетів у повітря: вантажівки та люди були знищені вщент, а на місці залишилися три величезні вирви. Місцева жителька, пані Ле Гара, та двоє її маленьких дітей, які збирали траву для кроликів, загинули миттєво під час вибуху.
З-під уламків будинків, зруйнованих вибухом, витягли чимало людей із травмами різного ступеня тяжкості. 110 осіб залишилися без даху над головою. Зафіксовано 20 випадків тяжких поранень; загинули 3 цивільних, 7 американських військових (6 водіїв і командир групи), а також 30 німецьких полонених.
Поранених доправили до лікарні в Байо, де їм надали необхідну медичну допомогу.
8-річна Жанін Гуйє померла в лікарні в ніч на четвер.
Щойно дізнавшись про цю катастрофу, супрефект пан Трібуле та лейтенант жандармерії Лепер вирушили на місце події.

Щойно ми дізналися про жахливе руйнування містечка Аньєр, ми вирушили туди, де нас зустрів мер — пан де Брюнвіль.

«Аньєр-ан-Бессен (Asnières-en-Bessin) виглядав так, ніби пережив бомбардування: зірвані дахи, зруйновані стіни, вирвані двері та вікна. Церква XII століття втратила дах, а її дзвіниця небезпечно нахилилася. Мерія та школа (порожня, оскільки був четвер) були зруйновані.

У замку, де він мешкає, ми вже побачили жахливі наслідки вибуху: двері та вікна були вирвані, меблі зміщені зі своїх місць, а в усіх кімнатах панував невимовний безлад. Настала ніч, і місцевість поринула в цілковиту темряву. Пан де Брюнвіль зустрівся із субпрефектом паном Трібуле в присутності представників організації «Entr'Aide Française» (Французька взаємодопомога) з Байо, соціального працівника мадемуазель де Бернар, а також кількох осіб, які отримали різного ступеня тяжкості забої.

Ми звернули увагу на те, наскільки грамотно пан мер організував надання першої допомоги, транспортування поранених, евакуацію літніх людей і дітей. Тепер він разом із нашим дуже енергійним супрефектом обговорював питання розміщення постраждалих, а також готувався до роздачі екстреної допомоги (ковдр, продуктів харчування та предметів першої необхідності) за сприяння організації «Entr'Aide Française» («Французька взаємодопомога»).

У селі нам вдалося поговорити з кількома місцевими жителями, які все ще перебували в стані шоку. Усі вони були спустошені, але не наважувалися покинути свої домівки, побоюючись мародерства. Вони залишалися там усю довгу ніч, у темряві, поки лютувала негода — справжнє осіннє місиво з багнюки; вітер зривав черепицю, а поламані віконні рами видавали стогнучі звуки. Це була похмура ніч, над якою нависла смерть.
У п'ятницю вранці ми змогли оцінити справжні масштаби катастрофи, що напередодні зруйнувала це мирне село: дахи обвалилися на будинки, які ще якось встояли; усі будівлі стали непридатними для житла — значна їх частина зруйнована і потребує відбудови. Церква також не уникла загальної долі: дзвіниця вкрита глибокими тріщинами, а дах провалився. Біля сповідальні, під простирадлом, лежить жахливо понівечене тіло темношкірого солдата — єдиного, від кого вдалося хоч щось знайти.

Тут був дім пані Ле Гара, яка загинула разом із двома своїми немовлятами на сусідньому полі; навпроти — оселя братів Тома, один із яких зараз у шпиталі з тяжким пораненням; той же, з ким ми розмовляємо, отримав легке поранення. Він стоїть, приголомшений, перед своїм зруйнованим будинком, серед розтрощених меблів. Він п’ять років був у полоні!..
Тут, у кінці невеликої дороги, стоїть будинок родини Гуйє (Gouhier), чия дитина — маленька Жанін — померла в лікарні міста Байо; її мати досі проходить лікування...
Що ближче ми підходимо до місця вибуху, то масштабнішими здаються руйнування. Ось ми й на місці — це приблизно за 200 метрів від містечка.
Перед нами постає картина поля бою: насипи землі, понівечені дерева, переорана технікою земля, всіяна уламками двигунів, клаптями шин, металобрухтом та поваленими на землю опорами ліній електропередач.
Три величезні вирви вказують на місце вибуху. Найглибша з них сягає 10 метрів у глибину та понад тридцяти метрів у діаметрі. На навколишніх полях солдати шукають останки загиблих. Лише за сотню метрів звідси — бурякове поле. На зворотному шляху ми зустрічаємо супрефекта у супроводі начальника жандармерії Тревьєра та представників організації «Entr'Aide de Caen» (організація взаємодопомоги з Кана). Також бачимо американського полковника Кюрі та кількох офіцерів; темношкірий військовий поліцейський організовує охорону та підтримання порядку в селі, яке місцеві жителі саме покидають, вивозячи майно на завантажених возах.
Генерал Лафітт, командир підрозділу в Кані, який представляв головнокомандувача 3-го військового округу, відвідав ці місця; у церкві Аньєр він вшанував пам'ять загиблого та висловив співчуття американському командуванню. У Байє він відвідав поранених у шпиталі.

Хто ж колись пояснить нам причини цієї катастрофи? Висуваються найрізноманітніші версії; як ми вже згадували, йшлося про вибухівку — динаміт і шеддит, а не про боєприпаси. Можна припустити злий умисел — наприклад, диверсію з боку німецького полоненого, або щось інше; припустити можна будь-що, але цілком очевидно, що істина про цю трагедію так і залишиться невідомою.

Нехай посилений нагляд і серйозні запобіжні заходи допоможуть уникнути повторення подібних катастроф.

Оригінальне посилання на сайт: 91-ExplosionAsnieres.html. Про фонд та його поглинання.

Швидкий доступ до фонду

Пошук документа

Пошук заголовків і текстів документів.

Всі результати →

Esc, щоб закрити · Повний пошук залишається доступним без JavaScript.

Документальний збірник
Збільшений документ