121-й інженерний батальйон входив до складу 29-ї дивізії. Зокрема, його було призначено для підтримки 1-го батальйону 116-го полку. Місцем висадки мав стати сектор «Дог Грін» (Dog Green); завданням підрозділу було зруйнувати протитанкову стіну та відкрити шлях до В'єрвіля.
Підрозділи рот A та B 121-го батальйону висадилися з десантних суден LCI № 91 та 92 у секторі «Дог-Вайт» (Dog White) близько 8:00 ранку під артилерійським обстрілом. Однак у них не було ні важкого спорядження, ні достатньої кількості вибухівки (сапери мали при собі зазвичай лише по 5 кг тротилу).
Тому довелося шукати вибухівку на пляжі — де тільки можна було її знайти.
Полковник Плогер, командир батальйону, висадився разом із 53 саперами з десантного судна LCM 1098 на глибокій воді близько 07:30;
це був перший передовий загін батальйону. Через течію їх знесло з ділянки «Дог Грін» (Dog Green) на ділянку «Дог Вайт» (Dog White), де вони зазнали значних втрат.
Опинившись на вкритому галькою схилі, Плогер залишився сам, до того ж із осколком снаряда в нозі.
Його головним завданням було зібрати достатньо сил і засобів (саперів, бульдозери, вибухівку), щоб усунути перешкоди на шляху спуску біля В'єрвіля.
Там височіла стіна заввишки 2,5 метра, що тягнулася від скелі до бункера, повністю перекриваючи прохід.
Ближче до середини ранку всі піхотні підрозділи в секторах «Дог Грін» (Dog Green) та «Дог Вайт» (Dog White) вже відійшли в бік скель.
На ділянці від «Дог Грін» до «Дог Вайт» залишилися лише танки.
Тому Плогер вирушив до В'єрвіля, йдучи вздовж пляжу та збираючи розрізнені підрозділи. Він облаштував командний пункт під скелею в секторі «Дог Вайт» (Dog White), між В'єрвілем і Сен-Лораном; це місце стало пунктом збору. Деякі групи дісталися В'єрвіля слідом за піхотою, пройшовши через скелі.
Батальйон отримав першу велику техніку, коли близько 11:00 ранку два відділення роти «C» 121-го батальйону висадилися з десантного судна (LCT) у секторі «Дог-Вайт» (Dog White). Вони доставили бульдозери, кожен з яких був завантажений 500 кг вибухівки.
Інші десантні судна пішли далі на схід — занадто далеко, щоб вивантажена техніка могла швидко дістатися до В'єрвіля.
Після того як військово-морські сили й танки знищили гармати у великих бункерах В'єрвіля та кулемети на опорних пунктах, залишалося лише знешкодити окремих снайперів, які обороняли стіну.
Близько 13:00 патруль 121-го інженерного батальйону прийняв капітуляцію 30 німців поблизу протитанкової стіни — незадовго до того, як там проїхав генерал Кота.
Після цього ворожу позицію було нейтралізовано.
За допомогою саперів 147-го батальйону інженерних військ (Beach Engineers) було зібрано 500 кг вибухівки — кількість, розраховану заздалегідь, — і розміщено біля підніжжя стіни.
Близько 15:00, у присутності полковника Плогера, стіну підірвали, після чого шлях до В'єрвіля став доступним для техніки, що займалася розчищенням завалів.
Вибух перетворив бетон і металобрухт на уламки, що вкрили всю дорогу.
Також довелося розчищати територію за стіною, де артилерійський вогонь зруйнував багато будівель (зокрема, те, що залишилося від готелю «Казино»).
Уламки відсунули вбік за допомогою бульдозерів обох батальйонів, а також танка, обладнаного бульдозерним відвалом.
Спогади саперів із цих двох батальйонів дещо різняться, але подекуди доповнюють одне одного. Це сержант Дюбе зі 121-го полку (стор. 3411), він розповідає про свою висадку в секторі «Дог Вайт» (Dog White) близько 11:00 та про руйнування стіни.
Спогад полковника Плогера: «Мені повідомили, що на пляжі знаходиться бульдозер інженерних військ (CieC) із 1000 фунтами (бл. 450 кг) тротилу; ми доставили його туди якнайшвидше. Не пам’ятаю, хто був водієм (свідки кажуть, що це міг бути солдат Джозеф Драго або, можливо, Ел Веллеко). Загалом, знайти водіїв для бульдозерів було непросто, але мене завжди вражала сміливість цього водія: він працював під вогнем, маючи на борту вантаж тротилу, якого вистачило б, щоб перетворити бульдозер на величезну вирву. Ймовірно, в нього влучив мінометний снаряд».
Я не знав напевно, чи армований бетон стіни, але припустив, що так воно і є. Тому ми вирішили використати велику кількість тротилу. Сержант Дюбе з роти «C» виконав значний обсяг роботи: підготував детонатори, шнури та дроти. Він також керував спорудженням дерев’яної конструкції, яка дозволяла підняти заряд над дорогою, щоб підвищити ефективність вибуху. Сапери з... У операції брало участь кілька підрозділів. Коли все було готове, вони відійшли на безпечну відстань. Близько 15:00 пролунав вибух. Я підійшов ближче. Стіна була зруйнована на всю ширину дороги. У дорожньому покритті утворилося заглиблення глибиною 4–5 см. Навколо лежала величезна купа уламків бетону — шматки були такі, що їх можна було взяти в оберемок. Мене вразило, наскільки повністю зруйнувалася стіна. Німцям не варто було її зводити — це була серйозна помилка з їхнього боку. Було б набагато краще, якби стіна була залізобетонною; до того ж, нам було б дуже важко прибрати арматуру.
