Спогади (2) родини Піпрель про 7 червня
(друга половина дня 6 червня)
(ранок 7 червня)
На фермі Летеріє (Leterrier), що в Л’Ормелі (L'Ormel), брати Піпрель із полегшенням зустріли світанок (7 червня).
У дворі лежав поранений американець; унтер-офіцер попросив фермерів відвезти його до найближчого пункту надання медичної допомоги.
П’єр і Фернан зголосилися допомогти.
Вони хотіли повернутися додому, у В’єрвіль, а за наявними відомостями, медпункт знаходився саме в тому напрямку.
Брати запрягли коня, застелили дно воза сіном і з максимальною обережністю перевезли пораненого.
Ближче до кінця ранку вони повернулися на ферму.
Навколо все ще точилися бої.
(7 червня, у В'єрвілі триває «зачистка»)
«Невдовзі після того, як ми повернулися до Ормеля, до стайні зайшла невелика група німців. Їхній сержант — із характерним носом і худорлявою, жилавою статурою — запитав нас, де знаходяться "томмі" (британські солдати); ми відповіли, що не знаємо. Спочатку вони поводилися загрозливо, але, помітивши пляшку сидру, сержант узяв її, випив разом із товаришами, після чого вони пішли геть».
Ми боялися, припускаючи, що ворог отримав підкріплення і відкинув американців назад у море.
Тому вранці 7-го числа ми вирішили провести розвідку в напрямку села.
Дорогою, зачіпаючи живоплоти вздовж шляху, ми побачили, що в пана Ігуфа (M. Ygouf) досі щось горить... Сьогодні вранці бій відновився за церквою і поширився на Лув'єр (Louvières). Німці обстрілюють цей район, а також Ізіньї (Isigny), Гранкамп (Grandcamp) і Форміньї (Formigny).
(друга половина дня 7 червня)
7 червня о 16:00 жителі В'єрвіля зібралися під навісом біля школи. Але о 17:00 (за іншими даними — о 18:00 або 20:00) на школу та будівлю пошти впали німецькі запалювальні снаряди, внаслідок чого загинуло двоє людей. (докладніше) На околицях В'єрвіля перед очима постає картина війни: зруйновані будинки, обгорілі остови танків. У траві лежать десятки голів худоби — з витягнутими закляклими ногами, спрямованими в небо. На головному перехресті все ще щось горить (зараз пізній вечір 7 червня, після бомбардування, що сталося о 18:00).
Піпрелі хочуть іти далі дорогою, що веде до моря. Але є сувора заборона. Вони вдають, що підкоряються, обходять загородження, пробираються поза будинками, виходять на луки, у городи й сади, знаходять прихований шлях, який веде до скелі — до гребеня, що височіє над пляжем.
Ось вони.
Припавши животами до трави, П’єр і Фернан Піпрель виявляють дивовижний «мурашник».
На шестикілометровому відрізку пляжу на повну потужність працює величезний «завод» — гігантський майданчик просто неба, куди вивантажують тонни спорядження і тисячі людей.
Біля виїзду D-1, що веде з В’єрвіля — серед цього хаосу, у вирі солдатів, вантажівок і бронетехніки, що повільно виповзають із неймовірного затору, — стоїть будинок із проваленим дахом і зруйнованими стінами. Це руїни готелю «Казино».
Готель «Казино» був зруйнований 6 червня близько 10:30 ранку американськими есмінцями. Сьогодні він відбудований приблизно на тому ж місці й, як і раніше, пропонує розкішну панораму.