Перша хвиля штурму перед В'єрвілем
близько 6:30 ранку
Перша хвиля, яка висаджується безпосередньо перед або після 6:30 ранку, у Vierville, повинна була включати наступне:
32 танки-амфібії (у 8 LCT), 8 стандартних танків і 4 бульдозерні танки (в 4 LCT) - Cies A/743, B/743 і C/743 Tk Bat
Частина спеціальної інженерної оперативної групи, тобто 250 матросів і матросів (у 6 LCM), частина 146 Engr Bat
2 штурмові піхотні роти, тобто 350 піхотинців (у 14 LCA та LCVP), - Cies A/116 та G/116 Inf Regt
та 1 рота Rangers, 64 чоловіки (у 2 LCA), Cie C/2Ranger Bat
743-й батальйон Чарів
З 44 танків, які планувалося прибути у Вірвіль, лише близько 35 досягли берега, інші були втрачені зі своїми LCT в морі або вийшли на береги далі на схід.
Після початкових втрат виявляється, що близько 7:00 ранку щонайменше 19 танків Sherman DD фактично діяли на Dog Green та Dog White. Протягом дня вони зазнали нових втрат. Деякі прямують до Saint-Laurent.
Вони обстріляли численні снаряди по бункерам Вірвільського узвозу (досить побачити стан їх горіння на тогочасних фотографіях, щоб побачити це) і по кулеметних гніздах скель. Деякі стріляли, незважаючи на те, що вони були знерухомлені, гусениці знищені, іноді стріляли, поки їх не затопив приплив.
Ті, що вижили, разом із усіма іншими танками, що залишилися від 743-го батальйону, загалом 23 танки, піднялися дорогою до В’єрвіля наприкінці дня, а потім наступного дня рушили вперед до Грандкампа.
Спеціальна інженерно-оперативна група (зі складу 146-го інженерно-саперного батальйону ВМС США, морського бойового підривника) випала важка місія. Метою було створити чотири проходи через перешкоди Dog Green та Dog White протягом перших півгодини. Його мали захищати штурмова піхота і танки.
Зрештою, ці сили підриву були розпорошені та зазнали великих втрат. Лише один непозначений прорив у лініях перешкод у східній частині Dog White можна було досягти.
Коли рівень моря піднявся, групи підривників приєдналися до інших штурмових сил на гальковому схилі й чекали наступного відливу, щоб завершити свою роботу. Втрати (вбиті, поранені, зниклі безвісти) спеціального інженерно-оперативного загону, включаючи військово-морський персонал, склали 41 відсоток у день Д, більшість з яких припали на перші півгодини.
Розподіл першої хвилі штурму перед В'єрвілем
Штурмова піхота першої хвилі, близько 6:30 ранку, складався з 3 рот:
На секторі Чарлі, на захід від Вірвільського спуску, 2 британські LCA висадилися о 6:15 ранку 64 рейнджери 2-й Bat CieC. Rangers. Одразу вогонь з кулеметів і мінометів призвів до значних втрат.
Не чекаючи організації, ті, хто вижили, негайно подолали 200-метровий пісок до підніжжя скелі. Надто втомлені, щоб бігти, їм знадобилося 3-4 хвилини, щоб дістатися туди, і ще були втрати від кулеметів і мінометів. Поранені повзали за тілами, але мало хто втік. Коли Rangers досяг підніжжя скелі, їх було лише близько тридцяти дійсних, але частина їхньої рами була доступна.
На секторі Dog Green (між спуском В'єрвіль і Вілла-Дефортеску) 5 із 6 підрозділів (31 піхотинець і 1 офіцер) роти А 116-го рег. О 6:40 ранку, на 5 британському LCA, з командним відділом, який прибуває з наступною хвилею (7 годин).
Більшість із них сідали на лавки за 50-100 метрів до берега, а в деяких випадках чоловікам було води по шию.
Взято під вогонь, щойно підійшов за 400 м від берега, CieA/116 пережив найгірші моменти дня і зазнав найбільших втрат відразу після падіння на землю. Мінометно-артилерійський вогонь був зосереджений у районах висадки, але найбільших втрат завдав збіжний вогонь автоматичної зброї. Ті, хто вижив на деяких баржах, повідомили, що чули удари куль об пандуси, перш ніж їх опустили, а потім побачили, як кулі шмагають поверхню води прямо перед опущеними рампами. Деякі чоловіки пірнали під воду або перестрибували через борти, щоб уникнути обстрілу кулеметами.
Піхота була заціпеніла, ослаблена морською хворобою і часто була важко навантажена, і не могла швидко просунутися у воді по коліно чи вище, а ходити їй було ще важче в руслах ставків.
Рота втратила 3/4 особового складу і всіх офіцерів і підофіцерів, убитими, пораненими і зниклими безвісти. Через 15 хвилин після висадка вона не мала військового значення. Ті, хто вижив, зазвичай залишалися у воді, піднімаючись разом із припливом до дамби.
На Dog White (між віллою Дефортеску та межею Saint-Laurent) Cie G 116-го Реґ. Піхота мала справу з 7 LCVP. Ці LCVP заблукали, не знайшли судно, відповідальне за позначення пляжу (воно було на своєму місці?) і були пригнані сильною поромною течією до пляжу на схід від Saint-Laurent (Easy Green), де G/116 висадився дуже розсіяно.
4 частини його човнів, приземлившись у диму та з невеликими втратами, спробували досягти зони атаки, запланованої на Dog White. Це передбачало бічний рух на кілька сотень метрів за сильно завантаженим на той час схилом і під вогнем стрілецької зброї укріплених точок Saint-Laurent. Разом і повільно рухаючись на захід, чотири секції втратили будь-яку згуртованість. Одна за одною окремі особи або невеликі групи зупинялися, щоб сховатися, секції змішувалися і розділялися. Лише кілька чоловіків дійшли до Dog White приблизно о 8:30.
огляд
Труднощі першої хвилі перекреслили всі прогнози.
Кардинально змінили графік висадки, оскільки пляжні перешкоди залишалися на місці.
Також Dog White виявився порожнім від штурмових військ. Цей пляж отримав лише танки та кілька військових від інженерів SETF.
Сильний опір, безладдя, викликане розпорошеними прибулими військами, і великі втрати разом перешкодили солдатам цієї першої хвилі виконати свою місію у В'єрвілі. Ми повинні надати цим військам, більшість з яких ніколи не воювали, зіткнулися з невідомою місцевістю, потужну німецьку оборону. Однак вони подолали шок, і більшість тих, хто вижив, взяли участь у перших наступах углиб країни.
Організація танкового батальйону
5 з LCA Джиммі Гріна наближаються до В'єрвіля, несучи Cie A/116
Зараз 6:00 ранку, а ще темно, сонце тільки зійшло.
Vierville, 7:30 ранку, середина маре, 4 танки Sherman (ймовірно, 3 типи DD, Standard і Dozer) видно на кромці води, а також GI на піску посеред металевих їжаків
