Спеціальна інженерна оперативна група у В'єрвілі

Розташування 16 запланованих буків на Omaha Beach

Об'єднані інженерно-морські сили спеціального призначення
Спеціальна інженерна оперативна група SETF

Місія SETF

Перешкоди на пляжі були дуже важливими і все ще були в повному розвитку на момент висадка. Щоб дозволити десантним баржам підходити в будь-який час припливу, було важливо створити проломи шириною 45 метрів у цих лініях перешкод.

Ця робота була доручена групі Gap Assault Team, яка об’єднала десяток моряків з NCDU (Naval Combat Demolition Unit) і близько тридцяти саперів (у тому числі 2 медсестри) з інженерної групи, відрядженої з 146 і 299-го інженерних батальйонів.
Цю команду під командуванням інженера було доставлено на LCM, і їй допомагав у виконанні місії танкдозер, щоб розчистити очищені та зруйновані перешкоди.
Танкдозери транспортувалися на LCTs з двома стандартними Sherman 741-го та 743-го танкового батальйону та 610-ї роти інженерної легкої техніки. Ці міжзбройні команди озброєних морських піхотинців мали лише два тижні для спільних тренувань перед Днем Д.

Було заплановано створити 2 проломи на кожну пляжну зону, тобто загалом 16 проривів, тому 16 «Gapteam» під номерами від 1 до 16 (перші 4 на 2 секторах Vierville, Dog Green та Dog White), підтримуваних 8 «Групами підтримки», позначеними від A до H, (групи підтримки від A до D були призначені 2 секторам В'єрвіль).
Ансамбль сформував SETF під командуванням майора Айлі на борту з гусеницею Weasel M29 на LCM..
Майор Айлі в принципі мав приземлитися на рубежі Dog White-Dog Red.
16 команд Gap і 8 команд підтримки мали підійти до пляжу через H + 3 хвилини (танки мали прибути через H-1 хвилину, а піхота о H+0) на борту 24 LCD, кожен з яких мав по два надувних каное з 225 кг вибухівки. Кожна група підтримки мала по 1000 кг вибухівки. Кожна цистерна буксирувала причіп вагою 225 кг із додатковою вибухівкою.
Кожна бригада складалася з двох бригад саперів і двох груп підривників.
Морякам NCDU довелося атакувати найближчі до моря оборонні споруди, а сапери дбали про ще не занурену оборону, яка наближалася до суші.

Щоб план продовжувався, як було заплановано, перешкоди потрібно було підготувати до знищення одним вибухом.
Кожен завершений пролом мав бути позначений буями та спеціальними стовпами, щоб їх було видно з барж, що наближаються під час припливу.

Баржі груп підтримки та командної групи повинні були вийти з ладу якнайшвидше після того, як вивантажили пасажирів, і залишитися біля берега, щоб доставити вибухівку, куди її вимагатимуть.

SETF у день D

Вересневі команди SETF перетнули Ла-Манш на борту LCT, який буксирував LCM, завантажений лише обладнанням і вибухівкою. Вони не приєдналися до LCM незадовго до штурму. LCM не могли перетнути Ла-Манш своїми засобами, особливо якщо на борту були люди. Були заплановані резервні MCL, якщо по дорозі трапилися корабельні аварії, що й сталося.

SETF зіткнувся з багатьма труднощами на морі. LCT є найповільнішими баржами у флоті, і вони покинули гавань першими о 2 годині ночі 4 червня, тоді як день D все ще був призначений на 5. LCT довелося повернути назад в останній момент і повернутися в порт відправлення об 11 ранку, на велике розчарування людей. Здебільшого сапери були скупчені у відкритих трюмах LCT під час дощового дня 4 червня, перш ніж повернутися в море. Таким чином, деякі терпіли морську хворобу майже два дні, перш ніж торкнутися материка у Франції.

Насправді точність у часі та місці була примарною, і більшість посадок часто затримувалися та часто зміщувалися на схід через течію, вітер і, можливо, відсутність патрульного ПК, який би повідомляв про кордон Dog Green.
Близько половини команд Gap висадилися із запізненням більш ніж на чверть години. Оскільки роботи мали бути виконані за 30 хвилин, це означало, що сапери не встигли розчистити свої прогалини.
Крім того, команди Gap зазнали сильного вогню, і деякі з них не змогли виконати свою місію.
SETF вдалося відкрити лише невелику частину запланованих на ранок проломів. У другій половині дня, коли море відійшло, вцілілі сапери змогли працювати в кращих умовах. У Omaha Beach за приблизними оцінками рівень втрат команд Gap становить від 34 до 50% робочої сили.

SETF перед Vierville

Було заплановано зробити 4 лунки шириною 45 м, по 2 на кожному секторі, Dog Green та Dog White, з 4 командами Gap та 2 командами підтримки на чолі з 6 LCM.

4 танки (610-ї інженерно-танкодозерної роти, з 4 LCT) мали підтримувати 4 команди Gap.

З 4 LCT, які їх перевозили, лише LCT2227 (Gapteam 1), здавалося, підійшов до Vierville із запізненням на 1 годину, з танкдозером Gapteam 1 на Dog Green, але Gapteam поблизу не було. Пандус LCT був серйозно пошкоджений артилерією та був супроводжений кулеметним ударом.
Інші LCT були значною мірою затримані та пізніше підійшли до Сен-Лорана, включаючи LCT 2050 (Gapteam 3) та LCT 2273 (Gapteam 2), які були серйозно пошкоджені та затонули в морі разом із завантаженням. LCT 2275 (Gapteam 4), який також затримався через пошкодження під час подорожі в Каналі 5 червня, прибув лише о 12:00 6 червня і не зміг наблизитися. Близько 17:00 йому вдалося розвантажити свої 2 цистерни і танк-дозер на низькій частині моря. у Сен-Лорані та пішов у відставку, буксируючи збентежений LCT 2273.
Таким чином, Gapteams не отримали жодної підтримки від танкдозерів на Vierville.

LCM команди 1, яка мала працювати за 200 м на схід від спуску D1 (Вірвіль), було знайдено на східній межі Dog White, 1500 м на схід.
LCM № 2 прибув надто пізно, приблизно о 7:30 ранку, і приплив, що піднімається, завадив будь-якій роботі.
LCM №3 на підході отримав снаряди, його вибухівка підскочила, лише один сапер залишився неушкодженим.
LCM №4 зазнав великих втрат, намагаючись підірвати перешкоди, і зазнав невдачі.
LCM груп підтримки A і B були затримані та депортовані на схід, а A навіть наблизилася до Colleville приблизно о 7:10 ранку.

Нарешті лише LCM номер один прибув вчасно, але Dog White, і він мав реалізував свій коридор за 20 хв На східному кордоні Dog White, на жаль, недостатньо позначений пролом.

Лише після обіду вцілілі підривники змогли повернутися до роботи, на припливі й у кращих умовах, за допомогою саперів 147-го інженерно-саперного батальйону «Біч».