886
Ось чотири фотографії замку у В'єрвілі, зроблені до війни. На них можна побачити об'єкти, які згодом зникли, зокрема:
- кам’яний шпиль дуже оригінальної вежі, що датується Середньовіччям
- Вхідні ворота.
- оглядове вікно — праворуч спереду
(подробиці)Близько 1920 року: споруда, відома як «Абат Еджворт» (на честь духівника Людовіка XVI); за переказами, саме тут він переховувався у 1796 році.
Під час німецької окупації замок не був повністю реквізований аж до початку березня 1944 року; тоді його зайняли люди з «Організації Тодта», які мали посилити берегову оборону (29 січня 1944 року фельдмаршал Роммель оглянув місце майбутнього плацдарму «Омаха» і, судячи з усього, залишився дуже незадоволений ходом будівництва укріплень — саме тому й залучили «Організацію Тодта»).
Власникам дали 3 дні на те, щоб вивезти всі меблі; у цьому їм допомагало все населення села.
.
Після прибуття американських військ у замку з 9 червня по 26 липня 1944 року розміщувався командний пункт 11-го портового управління (підрозділ Транспортного корпусу армії США). Цей підрозділ відповідав за експлуатацію штучної гавані «Малберрі» (Mulberry) у В'єрвілі. Його завданням було розвантаження вантажів у цій штучній гавані. Після шторму 19–21 червня 1944 року, який зруйнував штучний порт, 11-те портове управління допомагало спеціальним інженерним бригадам в організації роботи на пляжах поблизу В'єрвіля. Воно також керувало операціями в портах Гранкамп та Ізіньї. 11-те портове управління продовжувало діяти до кінця липня 1944 року, після чого було виведене з пляжу Омаха.
Полковник Віткомб командував 11-м портовим управлінням. Ось спогади Мішеля Арделе про нього:
«На початку наступного тижня, з приводу якихось паперових справ у мерії — вже й не пригадаю, яких саме, — я познайомився з полковником Віткомбом, який очолював служби 11-го порту в замку В'єрвіль. Це був чарівний чоловік, який досконало володів французькою мовою і поставився до мене по-дружньому».
Ліворуч — склад 11-го портового батальйону: транспортні засоби, амфібії DUKW та портові робітники.
Праворуч: дозвіл, наданий Мішелю Арделею (Michel Hardelay) на вхід до пункту управління 11-го портового командування (11th Port PC) у замку В'єрвіль.
Оскільки була обідня перерва (ймовірно, близько 16 червня), він запропонував мені спуститися разом із ним, щоб помилуватися «його портом». На рівні того місця, де колись був готель «Казино» (а нині стоїть пам’ятник 29-й піхотній дивізії США), нас зупинив військовий поліцейський. Він ввічливо зауважив полковнику, що цивільним вхід до порту заборонено. Тож ми залишилися там, але вже змогли розгледіти значну частину об’єкта: понтони «Фенікс» (Phoenix) були встановлені на своїх місцях, огороджуючи порт із заходу; плавучі причали піднімалися на воді — і, що досить цікаво, розташовувалися якраз на... старий порт В'єрвіля (XVI століття), який ми можемо побачити й сьогодні.......
.........Мені довелося зустрітися з полковником через два дні (ймовірно, 18 червня) — тобто напередодні шторму; він був у піднесеному настрої й привітав мене словами: «Учора ми перевищили середній показник вантажообігу порту Нью-Йорк».
Наступного дня постала картина спустошення: більшість великих понтонів затонули, плавуча дамба була покручена, наче штопор, а навколо неї пішли на дно дрібні баржі та човни.
Усе довелося починати спочатку — і вони зробили це знову...
Організаційна структура медичного батальйону
Унизу — джип із підрозділу медичного сортування (Clearing Company), на якому нанесено маркування 60-го медичного батальйону (Дж. Стівенс)
Після відходу 11-ї портової роти (11th Port) у замку розмістився американський госпіталь — 60-й медичний батальйон, що підпорядковувався 6-й спеціальній інженерній бригаді; він залишався там до грудня 1944 року.
До складу 60-го медичного батальйону входили: 634-та рота сортування та евакуації (Clearing Co) — призначена для прийому поранених і хворих — та три роти збору поранених (Collecting Co), які займалися їх пошуком і транспортуванням до пункту сортування. 499-та та 500-та роти збору розміщувалися біля замку, а 453-тя — у Гранвілі.
Нижче наведено знімки заднього двору замку, зроблені в неділю у вересні 1944 року. Того дня серед американських наметів біля шпиталю відправляли месу.
До цього ж періоду — кінця вересня — належать наведені нижче фотографії Жоржа Шедаль-Англе.
Знімки замку; у вересні 1944 року в замку розміщувався шпиталь (фото: Жорж Шедаль-Англе).
(подробиці) Ліс біля замку у вересні 1944 року; на знімку видно американські намети.
Знімки, зроблені взимку 1944–1945 років, після відходу американців (фото: Жан Кордель).
Вид на замок із зруйнованої дзвіниці
Поле на північ від замку, перетворене на дорогу та ділянку суші.
(подробиці) Східна дамба та дорога, спроєктовані американськими інженерами в районі Бріксар (Bricsart)
Пошкодження замку В’єрвіль (Vierville).
Документ, підготовлений у вересні 1944 року для інформування родини Гаузерманн (Hausermann), що перебувала в Буенос-Айресі
Перелік пошкоджень майна замку Шато-де-В'єрвіль
-
У будівлю влучив снаряд. Вона зрізана — від гострого даху аж до стелі першого поверху.
-
CHATEAU. — У нього влучили 3 снаряди малого калібру. Один із них пробив башту наскрізь, аж до стелі другого рівня.ème берег.
Фронтон усе ще тримається, але каркас змістився — доведеться переробляти. Це може почекати, адже ми з’ясували: дощ, що проникає всередину, не замочує підлогу внизу. Ще один снаряд влетів у вікно більярдної, знищивши камін, дерев’яне оздоблення, кахлі (азулежу) та частину стелі, а також пробивши дірку в мозаїці.
Один 3ème Снаряд зруйнував другий мансардний поверх.ème Поверх над кухнею. Вікна більше немає, у підлозі коридору — діра, а елементи каркаса зазнали пошкоджень. В інших частинах даху каркас зберігся, проте змістилося багато покрівельних плиток (сланцю), через що дах став нагадувати решето. Після значних зусиль покрівлю вдалося відремонтувати, і тепер уся будівля (за винятком вежі) захищена від потрапляння води. Загалом, основна споруда зазнала лише незначних пошкоджень.
Пошкодження інтер’єру. Відсутні 8 або 9 вікон; усі інші зачинені вкрай погано: віконні засуви (кремони) поламані, ущільнення порушені, віконні відкоси розхитані. Те саме стосується віконних стулок: вони на місці, але всі розхитані. Деякі двері відсутні; ті, що залишилися, — у поганому стані: на більшості немає дверних ручок, багато замків знято. Дерев’яні елементи оздоблення здебільшого вціліли, за винятком двох панелей на дверях у їдальні; також було демонтовано барельєф над дверима на кухні. Книжкові шафи та каміни з їдальні й бібліотеки ми свого часу демонтували й перевезли до господарської будівлі (сараю) при парафіяльному будинку; наразі невідомо, в якому стані вони там збереглися. Каміни значно пошкоджені: мармур розбитий, поверхні закопчені вогнем. Сходи та ковані перила вціліли, проте великі фрагменти полотняного оздоблення стін (оббивки) були відірвані. Усі поверхні потребують повного перефарбування. Електропроводка майже всюди вирвана. Водопровідна система пошкоджена: відсутні крани й труби; ванну та умивальники ми свого часу демонтували й перевезли до сараю при парафіяльному будинку — гадаю, вони досі там.
-
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ — Зроблено небагато: лише відремонтовано дахи. Город зберігся. Два стовпи великих воріт сильно пошкоджені; самі ворота знайшли в дуже пошкодженому стані; дзвін викрадено. Ділянка «Помпон» (Pompon) не огороджена. Стіна контр-еспальє (опорна стіна для рослин) на місці, збереглися деякі бійниці. Газон позаду сильно заріс. Від лісу залишилося близько чверті дерев, жодних слідів вирубки; у нижній стіні — два проломи.
- ВИСАДКА — Увесь західний вал «брудного рову» (greasy ditch) знесено, через нього прокладено дорогу. Через Бріксар (Brixard) також проходить дорога; частину території відсічено, щоб розширити поворот для техніки; огорожі пошкоджені. Верхню частину трав’янистої ділянки Лісу перекопано, а нижня перетворилася на величезний, частково розчищений майданчик; огорожі зруйновано, ставок повністю засипано.
- ПЛЯЖ. Сам пляж майже не постраждав, але від вілл і садів майже нічого не залишилося. Тепер це просто величезний пустир, що розширює прибережний бульвар. Казино та будинки зрівняні із землею.
- Руйнування значні. Церква майже повністю зруйнована, але могила наших батьків вціліла, а цвинтар майже не постраждав. Маєток Тана (Than) зрівняли із землею. Будинки Ігуфа (Ygouf) та Луї Летерр'є (Louis Leterrïer) згоріли. Поштове відділення та школу повністю знищено.