(подробиці)Це приміщення в Сен-Лорані, ймовірно, використовувалося як командний пункт 6-ї спеціальної інженерної бригади.
7 червня 6-та спеціальна інженерна бригада, відповідальна за забезпечення функціонування плацдарму в районі В'єрвіль — Сен-Лоран, розгорнула свій командний пункт біля підніжжя спуску в Сен-Лорані.
Саме 147-й батальйон інженерних військ (Beach Engineers) відповідав за операції на пляжах у районі В'єрвіля: «Чарлі» (Charlie), «Дог Грін» (Dog Green) та «Дог Вайт» (Dog White). Згодом, після шторму та руйнування штучного порту «Малберрі» (Mulberry), 11-та портова рота (11th Port) відновила роботи на ділянках «Чарлі» та в західній частині «Дог Грін» — і продовжувала їх аж до свого відбуття 26 липня.
Роботи з усунення перешкод на пляжі, що розпочалися в першу годину 6 червня, тривали під час кожного відливу. Через накопичені затримки ці роботи вдалося завершити — за участі 146-го інженерного батальйону (SETF) — лише ввечері 7 червня.
Усі інші роботи також сильно затримувалися. Ворожа артилерія продовжувала завдавати клопоту, а снайперів уздовж скель не вдавалося вибити протягом двох-трьох днів. Інженерним підрозділам бракувало техніки, а їхній роботі заважали уламки та скупчення техніки; доводилося імпровізувати, шукаючи нові способи вирішення складних завдань із вивантаження та переміщення особового складу й обладнання, що були висаджені на берег.
Ретельно складені списки пріоритетності розвантаження були повністю зірвані через труднощі з передачею інформації про прибуття та завантаження суден.
Оскільки більша частина території, відведеної під склади плацдарму (які мали розташовуватися на кілька кілометрів углиб), все ще перебувала під контролем німців, тимчасові склади постачання облаштували безпосередньо на пляжі та на прилеглих полях.
Тим не менш, найбільш необхідне спорядження (зокрема артилерія та боєприпаси) було вивантажено в достатній кількості для задоволення нагальних потреб.
Див. нижче. свідчення офіцера з десантного корабля LST 133 який висадився у В’єрвілі, якраз між уламками десантних суден LCI 91 та LCI 92
Протягом перших кількох днів пріоритет при розвантаженні надавався боєприпасам; ситуація з ними залишалася критичною аж до 10 червня.
Лише 8 червня боєприпаси почали вивантажувати не лише на попередньо завантажені «баржі» (плавучі засоби).
Запаси продовольства та пального, видані штурмовим підрозділам, допомогли подолати перші критичні моменти.
Кожен підрозділ мав із собою п’ятиденний запас провізії, а кожна машина — додатковий запас пального.
Вже 7 червня спеціалізовані американські служби (підрозділ 606-ї роти квартирмейстерської служби, що займався реєстрацією поховань) почали збирати тіла загиблих солдатів.
На єдиному пляжі у В'єрвілі їх були сотні; серед них були й німці.
Один Перше кладовище Хоча скеля ще не була розчищена, було вирішено облаштувати перше кладовище біля підніжжя скелі В'єрвіль (Vierville) — для всього сектору пляжу Омаха. Воно розташовувалося поблизу вілли Філіпа Маршаля.
Крім того, було проведено значний обсяг робіт зі збору техніки та майна, покинутих на пляжі 6 червня.