роти «Б» 147-го інженерного батальйону, що діяв на узбережжі
Висадка роти B 147-го полку
Уривки зі свідчень офіцерів роти (капітана Роя Гордона та лейтенанта Джорджа Ітцеля):
«700 метрів узбережжя, що отримали кодову назву "Дог Вайт" (Dog White), були закріплені за ротою, завданням якої було...»
1/ Позначення меж пляжу білими щитами
2/ Прибрати залишки мін і перешкод на ділянці між лінією відливу та підніжжям скелі
3/ Забезпечити переміщення особового складу та техніки з кораблів на берег
4/ Забезпечити безпеку в районі «Дог Вайт» (Dog White)
План перевезення передбачав розміщення одного підрозділу (1 офіцер і 8 саперів) на десантному катері типу LCVP, а також групи з 4 офіцерів і 86 саперів — на десантному судні LCI 91. Решта особового складу роти, транспортні засоби, бульдозери та крани разом із водіями й операторами перевозилися на різних десантних суднах типів LST, LCT та LCM, що належали Військово-морським силам і Береговій охороні США.
Усі вони вирушили з Веймута (Англія).
До складу роти «B» було включено одного офіцера та кількох рятувальників зі 147-го батальйону, які відповідали за надання першої допомоги та евакуацію на пляжі.
На борту десантного судна LCI 91 також перебувало багато офіцерів і саперів зі 116-го полку (121-й інженерний батальйон).
Крім того, разом зі 147-м батальйоном висадилася значна кількість моряків, завданням яких була морська евакуація поранених — на госпітальні судна або до Англії.
З самого початку десантний катер (LCVP), що мав прибути о 7:10 ранку з групою розмітки пляжу, відхилився від курсу в секторі «Дог Ред» (Dog Red) і опинився на кілька сотень метрів східніше, навпроти Сен-Лорана. Катер потрапив під вогонь мінометів і кулеметів; офіцер та четверо саперів загинули. Ті, хто вижив — шоковані й дезорієнтовані — змогли виконати своє завдання лише пізніше того ж ранку.
Основна група на борту LCI 91 мала підійти до ділянки пляжу «Dog White» о 7:30 ранку. Хоча пляж не був позначений, командир судна привів LCI точно вчасно і в потрібне місце.
Щойно баржа нахилилася, а ліву апарель опустили, я зійшов униз і ступив у воду.
У міру наближення до берега вода ставала глибшою.
Судно натрапило на мілину, а попереду пролягав глибокий канал завширшки 100 метрів.
Вода була настільки глибокою, що довелося пропливти 15–20 метрів.
Озирнувшись, я побачив дим, що йшов із правого борту. Баржа трохи відійшла назад і опинилася під кутом 45° до берега, підставивши свій правий борт під ворожий вогонь.
Люди намагалися зійти на берег через апарелі, інші стрибали за борт.
Дехто залишався на судні, затиснутий серед уламків.
Я бачив, як інші пливли до берега; дехто просто тримався на воді — ймовірно, вже мертві або тяжко поранені.
Інших віднесло в море.
Декого вдалося підібрати в морі, і вони опинилися на госпітальних суднах, тоді як інших відправили на лікування до Веймута.
Більшість із них повернулися до своєї роти через 15 днів або місяць.
Були й ті, хто загинув на борту десантного судна LCI 91, і ті, хто зник у воді — їхні тіла так і не знайшли.
Унаслідок цих початкових втрат на пляжі чисельність роти скоротилася на 50%. Тоді загинули 1 офіцер і 19 саперів. Ще 35 саперів отримали опіки, поранення або були знайдені напівзатонулими у воді поблизу судна, що зазнавало катастрофи. Решті вдалося врятуватися й дістатися берега.
Дехто з тих, хто прибув, отримав серйозні поранення, через що їх довелося евакуювати до Веймута.
Тих, хто постраждав найтяжче, згодом відправили назад до США.
Командний пункт роти мав бути розгорнутий на пляжі, посеред сектору «Дог Вайт» (Dog White) (на рівні... ...вілли Реймона Маршаля). Це місце було відоме всім у роті — на випадок, якщо під час бойових дій знадобиться щось передати чи отримати. Мені довелося повзти до цієї точки через ділянку з перешкодами. Усюди лунав кулеметний вогонь. Невдовзі після того, як я дістався туди, по цій місцевості вдарили міномети та 88-мм гармати.
Через безперервні обстріли операції розгорталися повільно. Особовий склад, відповідальний за виконання конкретних завдань, потребував перегрупування, також було віддано нові розпорядження. Людей бракувало для швидкого виконання поставлених завдань. Часто траплялися втрати спеціалізованого обладнання, а на порядку денному стояло питання про відправлення вантажів.