У місті Бедфорд, штат Вірджинія, у неділю, 11 червня 1944 року, 14-річна Люсіль Гобак збиралася йти на месу разом із сім’єю. «Тоді ми отримали першу телеграму, в якій повідомлялося, що мій брат Бедфорд загинув. У понеділок надійшла друга телеграма — про те, що Реймонд зник безвісти».
Через місяць надійшла посилка «десь із Франції»: солдат написав нам, що знайшов на пляжі Біблію Реймонда, в якій були вказані ім’я та адреса. Він зазначив, що не знає, чи живий Реймонд, чи загинув, але в будь-якому разі його сім’я, ймовірно, хотіла б повернути цю Біблію.
На цій Біблії можна було помітити слід від ременя сумки. Книга не була мокрою чи зіпсованою — ймовірно, вона була загорнута в поліетилен. Хтось розповів нам, що один із бійців отримав поранення; його разом з іншими поклали на березі в очікуванні евакуації на корабель, але приплив міг накрити їх і спричинити загибель.
Через рік Реймонда офіційно визнали загиблим; його тіло так і не знайшли. Гарольд Баумгартен, який згодом став лікарем, розповів нам, що бачив, як куля влучила в Бедфорда, а потім рикошетом зачепила його самого — Гарольда, поранивши його.
Дехто з присутніх знав не набагато більше, ніж родини загиблих. Рой Стівенс так і не зміг знайти свого брата-близнюка Рея. «Я розпитав багатьох із тих, хто був поруч із ним, і мені порадили піти на цвинтар. Тоді я зрозумів, що Рей загинув. Я був настільки приголомшений, що почав зголошуватися на будь-які завдання. Полковник Кенхем заспокоїв мене: "Війну не виграти зусиллями однієї людини"». У цьому візьмуть участь усі».