2561
Дон Маккарті, відділ розвідки та розпізнавання, 1-й батальйон 116-го піхотного полку (1/116).
Передбачалося, що Дон Маккарті висадиться на межі секторів «Дог Грін» (Dog Green) та «Дог Вайт» (Dog White). «LCA, — каже Маккарті, — мав підійти приблизно за 1500 метрів на схід від спуску біля В'єрвіля. Британський командир добре керував човном, але море й приплив, а також близьке розташування інших десантних катерів (LCA), спричинили появу хаотичних хвиль. Вони розбивалися об захисний борт, який був досить низьким».
«Стало очевидно, що човен набрав багато води, його центр ваги змістився, і виникла загроза перекидання. Ми дрейфували на схід на повній швидкості й зрештою перекинулися за 700 метрів від берега. Мені вдалося втриматися на плаву. Приплив допоміг дістатися берега, і я намагався дійти до пляжу протягом часу, що здався мені вічністю».
«Там був офіцер, який кричав на хлопців у воді, наказуючи їм підвестися й бігти в укриття. Не знаю, хто це був, але я вдячний йому — як і його саперам».
Дон Маккарті зрештою врятувався з цієї катастрофи, а згодом повернувся в долину В'єрвіль.
«Перед тим як піднятися долиною, я відчув запах, який прийняв за отруйний газ, і позбувся всього свого протигазового спорядження — маски та спеціального одягу. Ми кинулися шукати протигази серед загиблих. Хтось крикнув, що це насправді запах пороху. Я знайшов протигаз і одразу ж надів його. Також я знайшов автоматичну гвинтівку M1, але вона була повністю забита піском». Згодом я взяв гвинтівку «Спрінгфілд» зразка 1903 року (неавтоматичну; вона була точнішою за M1 і міцнішою, але поступалася їй у скорострільності).
Потім ми потрапили під вогонь зі стрілецької зброї й були змушені сховатися, доки не з’ясували, звідки ведеться стрільба. Незабаром ми побачили, як до пляжу спускається група з десятка німецьких полонених під наглядом солдатів 29-ї піхотної дивізії.èmeЦе додавало впевненості.
Чимало десантних суден потрапили під обстріл, наближаючись до берега. Великий дот на захід від долини В'єрвіль, який раніше завдав стільки шкоди, тепер мовчав. Сержант із 29-ї [дивізії]ème ...провів нашу групу з 5–6 осіб через долину.
Наближаючись до вершини, ми зустріли кілька груп із XXIX століття.èmeМи опинилися під вогнем власних військово-морських сил. Мені наказали повернутися на берег, знайти начальника берегової ділянки («бічмастера») і попросити його припинити обстріл. Під час пошуків я отримав осколкове поранення в ногу. Канадська медсестра надала мені допомогу й сховала під скельним навісом. Перш ніж я встиг щось зробити, мене евакуювали до Англії. У Франції я пробув лише кілька годин.
Через 30 років я зустрів офіцера з підрозділу розвідки та спостереження 29-ї дивізіїème який розповів мені, що більшість його бійців загинули внаслідок бомбардувань, здійснених нашими військово-морськими силами. «Я завжди шкодував, що не зміг знайти "Бічмастера" (керівника висадки на пляжі) і домогтися припинення вогню».