Союзники планують захопити Колвіль

Ділянки узбережжя, визначені для штурму, розташовувалися між долинами Кабур (F1), Кольвіль (E3) та Ле-Рюке (E1). Вони відповідали зонам, що отримали назви «Фокс Грін» (Fox Green) та східна частина «Ізі Ред» (Easy Red) — сектори, закріплені за 1-шою піхотною дивізією армії США.

З іншого боку, німецька оборона складалася з укріплених прибережних позицій: WN 60, 61 і 62 на узбережжі, а також WN 63 у самому селі (у центрі, на дорозі, що веде до пляжу). Там же розташовувалися командні пункти рот 3/726 (зі складу 716-ї піхотної дивізії) та 8/916 (яка прибула пізніше у складі 352-ї піхотної дивізії).

Артилерійська підготовка перед висадкою.

Висадці в Кольвілі мали передувати авіаційні та морські бомбардування — за пів години до «години Н» (H-hour), — мета яких полягала в тому, щоб «розм’якшити» оборону на всіх відомих позиціях і деморалізувати... Німецькі війська.

18 ескадрилей бомбардувальників B-24 «Ліберейтор» (загалом близько 90 чотиримоторних літаків, що несли близько 300 тонн бомб вагою 50 та 225 кг) мали завдати удару по опорних пунктах (WN) 60, 61 та 62, розташованих за пляжем Кольвіль, у проміжку між 06:00 та 06:25 ранку (від H-30 до H-5). Через погану видимість, спричинену низькою хмарністю, було вирішено відкласти момент скидання бомб, щоб вони впали на більшій відстані від десантних суден, гарантуючи тим самим їхню безпеку. У результаті бомби здебільшого впали далеко за межами берегової лінії, зовсім не влучивши в цілі.

Корабельний артилерійський обстріл мав тривати з 05:50 до 06:27 (у період від «Г-40» до «Г-3» — за 40–3 хвилини до моменту висадки). У ньому мали брати участь численні судна різних класів, об’єднані в «групи вогневої підтримки» (Fire Support Group, FSG). До завдань цих груп також входило придушення оборонних позицій у районі Сен-Лоран та нейтралізація далекобійної батареї в Лонг-сюр-Мер (озброєної чотирма 150-мм гарматами), яка могла відкрити вогонь по флоту в морі.
Кораблі, що здійснювали артилерійський обстріл:

Перші висадки

Після цих попередніх бомбардувань висадка мала відбуватися послідовними хвилями під керівництвом кораблів супроводу, які спрямовували десантні засоби до визначених для них ділянок узбережжя. (PC 553, SC 1291, PC 552, SC 1307)

Танки

• За 10 хвилин до часу «Г» (H-hour), тобто о 6:20, мала підійти 1-ша рота (у складі роти B та половини роти C 741-го танкового батальйону), оснащена танками-амфібіями «Шерман» DD (Duplex Drive) — загалом 24 машини. Ці танки мали доставити на 6 десантних баржах типу LCT (Mark 6) і спустити на воду за 4 км від берега (баржі LCT 603, 537, 600, 599 — у секторі «Фокс Грін» із підрозділами роти B 741-го танкового батальйону; LCT 601, 598 — у секторі «Ізі Ред» із підрозділами роти C того ж батальйону).
  Вони мали забезпечити ефект несподіванки, прибувши на пляж окремо; це відволікало увагу німців і дозволяло інженерним підрозділам усунути перешкоди на узбережжі.
• У «час H» (06:30 ранку) з п’яти десантних барж типу LCT(A) (літера «A» означає *Armoured* — «броньований»; такі судна були спеціально захищені металевими плитами) — а саме LCT(A) 2339, 2425, 2049, 2287 та 2037 — мали висадитися 10 стандартних танків «Шерман» (рота «А» 741-го танкового батальйону) у супроводі 5 інженерних танків-бульдозерів.
  Їхнє завдання також полягало в тому, щоб підтримувати штурмові роти вогнем і відволікати увагу противника від інженерних груп, які займалися ліквідацією перешкод на пляжі.

Штурмова піхота
У момент часу «H», а потім — у проміжку від «H+30» до «H+90» (тобто о 6:30, 7:00, 8:00), два штурмові піхотні батальйони зі складу 16-го полку 1-ї піхотної дивізії («Велика червона одиниця»):

• У секторі «Ізі Ред Іст» (Easy Red East) висадилися підрозділи F/16, а слідом за ними — G/16 та H/16; вони прибули на десантних катерах (LCVP) з кораблів «Генріко» (Henrico) та «Семюел Чейз» (Samuel Chase).
• На ділянці «Фокс Грін» (Fox Green): роти I та L 16-го полку, а також роти K та M 16-го полку; висадка здійснювалася на десантних катерах (LCA) з десантного судна (LSI) «Емпайр Анвіл» (Empire Anvil).

Їхнім завданням було захопити два шляхи виходу з пляжів E3 (Кольвіль) та F1 (Кабур).

Інженерні підрозділи, відповідальні за перешкоди на пляжі
У момент часу «Г-година + 3» (06:03) п'ять десантних барж (LCM) мали висадити п'ять груп розмінування (так звані «Gapteams») зі складу SETF (Спеціального інженерного оперативного з'єднання, якому було доручено... ...кожна з яких налічувала близько 45 інженерів (із 299-го інженерного батальйону) та морських піхотинців (із NCDU — підрозділу військово-морських сил, що займався підривними роботами). (відомості про підрозділ).
Їхнє завдання полягало в тому, щоб прокласти через пляж 5 розмічених і розчищених проходів завширшки 45 метрів: 3 на ділянці «Ізі Ред Іст» (Easy Red East) і 2 на «Фокс Грін» (Fox Green). Кожна група розмінування (Gapteam) мала бути посилена одним із п’яти танків-бульдозерів, висаджених у момент «H+0», щоб відсунути зруйновані вибухівкою перешкоди.
У моменти H+8 та H+25 мали висадитися ще 5 десантних барж типу LCM для підсилення групи прориву («Gapteam») — залежно від ходу виконання ними робіт.

У проміжку між H+65 та H+120 (з 7:35 до 8:30), скориставшись позначеними проходами крізь перешкоди, чотири десантні судна типу LCI(L) мали висадити перші підрозділи інженерних та медичних служб:

На ділянці «Ізі Ред — Схід» (Easy Red East) о 7:35 — десантне судно LCI 88 із ротою «Б» 37-го інженерного батальйону.
О 8:30 ранку — десантне судно LCI 89 зі штабною ротою 1-го інженерного батальйону

На ділянці «Фокс Грін» (Fox Green) о 7:35 — десантне судно LCI 493 із ротою «А» 37-го інженерного батальйону.
О 8:30 ранку десантне судно LCI 83 доставило роту «B» 20-го інженерного батальйону.

Приблизно через 90 хвилин після початку операції (о 8:00) судно LCI 491, а також десантні катери LCM і LCVP мали доставити передовий командний пункт 16-ї полкової бойової групи (16th RCT) на ділянку «Ізі Ред» (Easy Red).

З 8:00 приблизно до 10:00 наступні хвилі десанту складалися переважно з десантних барж (LCT) та амфібійних вантажівок (DUKW), які доставляли позначеними фарватерами перші артилерійські, зенітні та інженерні підрозділи.
Зокрема:

• 7-й артилерійський батальйон (7 FA Bn) із дванадцятьма 105-мм гаубицями на амфібіях DUKW (у секторі «Ізі Ред»)
• 62-й бронетанковий артилерійський батальйон (62 FAA Bn), озброєний 16 гаубицями калібру 105 мм (на самохідних броньованих шасі), розміщувався на 5 десантних баржах для перевезення танків (LCT) (у секторі «Фокс Грін»).
• інженерні батальйони: 1-й інженерний батальйон і 348-й інженерний батальйон (придані 1-й дивізії)
• Підрозділ 81-го батальйону хімічних мінометів (120-мм міномети)
• Підрозділи протиповітряної оборони: 197-й, 397-й та 697-й зенітні батальйони.
• 5-та окрема інженерна бригада, відповідальна за забезпечення діяльності у східній частині пляжу «Омаха» (20-й, 37-й та 336-й інженерні батальйони, 6-й батальйон забезпечення висадки).

Вони відповідали за підтримку просування штурмових підрозділів углиб території, а також за розчищення та відкриття шляхів до району зосередження 16-го полку на південь від Кольвіля.
З цього району зосередження 16-й полк мав виконати поставлені перед ним завдання: до кінця дня вийти до дороги Форміньї — Мосль.

Прибуття підкріплень
18-й полк мав прибути на ділянку «Ізі Ред Вест» (Easy Red West) — зазвичай це відбувалося вранці.
У другій половині дня, за потреби, можна було здійснити висадку третього полку 1-ї дивізії — 26-ї полкової бойової групи (RCT), що входила до складу з’єднання «B» (перший ешелон підтримки з’єднання «O»). Також у другій половині дня до висадки був готовий танковий батальйон — 745-й танковий батальйон.