

CieB/116
Сержант Білл Преслі з роти «B» 116-го полку дістався до берегової стіни разом із 8–9 бійцями. Біля підніжжя скелі лежав загиблий морський офіцер — головою вниз по схилу, з величезною радіостанцією, закріпленою в нього за спиною. Преслі спостерігав, як за кілька сотень метрів звідси (у Монтмені, на вершині спуску до Сен-Лорана) батарея «Небельверферів» випускала ракети, що летіли з характерним вереском. Ці снаряди сіяли смерть серед останніх хвиль десанту, що прибували на пляж.
Преслі згадав про радіостанцію, підібрав її біля загиблого офіцера й зв’язався з есмінцем, що перебував неподалік від берега. Він передав свої координати на карті. Ми почули залп 127-мм гармат і простежили за польотом снарядів. Після пристрілки вони відкрили вогонь на ураження.
Ми почули залп. «Бум-бадабум!» Незабаром над головами з гучним свистом пронеслися великі снаряди, прямуючи до цілі. «Бум-крак! Бум-крак!» Земля здригалася під нашими ногами. Снаряди щільно накрили місцевість; деякі вибухали небезпечно близько. Проте цей обстріл змусив ворожу позицію замовкнути, а Преслі (Presley) за свої дії отримав хрест «За видатні заслуги» (DSC).